Невеличке мальовниче село Коржова, що на Уманщині, своєю унікальністю завдячує єдиному в Україні водяному млину на гідротурбінах, з робочим механізмом, вік якого сягає 200 років. За цей час механізм млина практично не змінився, і сьогодні млинарі мелють зерно так, як багато років тому мололи наші предки. Більше на cherkasy.name.
Як будували млин
Історія млина почалася у далекому 1825 році, коли село, яке належало шляхетній родині Потоцьких, купив інший польський магнат Михайло Рафалович. Новий господар був відомий своїми підприємницькими здібностями та прагненням до технічного прогресу, тому активно зайнявся не тільки розбудовою власного маєтку, а й усієї Коржови. Для цього запросили німецьких колоністів та фахівців польського походження. На березі річки Ятрань було обрано оптимальне місце під майбутній млин і розпочали будівництво. Роботу, яка не потребувала особливої кваліфікації, виконували кріпаки та наймані працівники.
Для будівництва млина прийшлося навіть змінити русло Ятрані. Для цього біля стін млина проклали нове русло для річки, яка очікувано отримала назву Млинівка. З неї вода подавалася на водяну турбіну. А старе русло перекрили стометровою греблею, створивши великий ставок з високими гранітними стінами-берегами. Поряд з млином збудували склад-магазин. Неподалік млина з греблею і мостом через Ятрань будувався новий панський палац. Вигляд села змінювався на очах. До 1829 року було зведено добротну двоповерхову будівлю млина, надійний міст з дерев’яними затворами, та міст над Млинівкою.
Водяний млин у Коржовій
Млин у вирі подій
Найсучасніший для свого часу млин працював на основі гідротурбін, що робило його більш ефективним, ніж інші млини, які працювали за рахунок сили річкової течії. Механізми для млина завозили з Польщі та Австрії. Млин мав 12 вальців та мав високу продуктивність, забезпечуючи якісним борошном не лише Коржову, але й сусідні села. До того, борошно з пшениці, яку у великих обсягах закупав Михайло Рафалович, він відправляв на продаж у Варшаву. Справи йшли настільки добре, що біля млина побудували склад-магазин. Таким чином, зведення млина стало одним із найуспішніших проєктів Михайла Рафаловича.
Після смерті Рафаловича, млин кілька разів переходив до його спадкоємців. Краєзнавці розповідають, що останній з них, Владислав Підгорський спалив млин, аби отримати за нього страховку. Він підкупив млинаря, і той, влучивши момент, підпалив будівлю. Отримавши страховку, Підгорський продав обвуглені залишки млина.
Протягом наступних років Коржівський млин пережив безліч подій. Він був свідком зміни епох, війн, боротьби за незалежність і становлення української державності. За радянських часів млин перейшов у колгоспну власність. Під час Другої світової війни німецькі окупанти намагалися підірвати млин, але місцеві мешканці змогли врятувати його. Після закінчення війни пошкоджений внаслідок бойових дій млин відбудували і він знову повернувся до роботи та ще багато років служив людям.
Скарбниця історії та символ Черкаського краю
У 1990-х роках млин прийшов у занепад, але якимось дивом збереглися його автентична дерев’яна конструкція, водяне колесо та інші оригінальні елементи. У 2008 році млин викупив місцевий підприємець Віктор Халахур. «Подумав, якщо його переобладнати та слідкувати за всім, то і толк буде . Всі принципи роботи залишились ті ж самі, а обладнання оновили. Водяна турбіна працює добре», – розповідав він. Щоб повернути старовинну споруду до життя знадобилося більше року. Під час ремонту обладнання млина поміняли сита, нарізали вальці, відреставрувати шестерні турбіни та передаточні механізми. В будівлі побілили та пофарбували стіни, у вікна вставили нові шибки. У 2009 році оновлений млин змолов першу партію борошна. Про масштаби та значення цієї події можна судити з того, що відновлений млин був зображений на поштовій марці України.
Зараз Коржівський млин є важливою пам’яткою історії та культури Черкащини. Він зберігає автентичні технології млинарства, демонструє традиційний спосіб життя та промисли українського народу. Завдяки зусиллям небайдужих людей, Коржівський млин продовжує функціонувати, приваблюючи туристів та зберігаючи пам’ять про минуле. Але він є не лише пам’яткою історії та архітектури, але й популярним туристичним об’єктом. Відвідувачі з усіх куточків України та світу приїжджають сюди, щоб побачити величну споруду, познайомитися з історією краю та відчути атмосферу минулих часів. У 2016 році млин отримав звання “Найкращого туристичного об’єкта Черкащини”.