На Черкащині публічно відкрили завод з перероблення зернових культур – у Тальнівському районів в селі Криві Коліна. Про це повідомляє сайт Черкаси.name
На відкриття заводу приїхали представники обласної влади та заступник міністра аграрної політики та продовольства. Засновник заводу Володимир Мовчан вважає, що слід не сировину відправляти споживачам, а переробляти.
Каже, що нещодавно був в Туреччині, та бачив, де серед скель, де немає жодного колоска пшениці, стоять заводи і переробляють пшеницю на борошно. Стоять там інші переробні заводи. Чому ж Україна цього не робить? Тому очільник почав працювати в цьому напрямку.
Наразі завод працює не на всю потужність, та як тільки знайдуться робітники, завод запрацює на повну. Також, для місцевих заплановано більше сотні робочих місць. Для того щоб налагодити повноцінний робочий процес, підприємці підшукували ринок збуту.
Володимир пишається тим, що його борошном зацікавилися декілька країн Європи, а от в Україні, загалом, створюються безліч замовлень на висівки.
Завод поступово нарощує експорт борошна. І це правильно. Бо зараз, наприклад, турки купують зерно, везуть до себе, переробляють і продають борошно сусідам.
Тому те, що підприємство з перероблення зерна зараз відкрилося на Черкащині – це безперечний позитив. І ми вбачаємо роботу нашого підприємства в тому, щоб сприяти таким підприємствам, допомагати їм виходити на зовнішні ринки. Сьогодні перспективним є африканський ринок, – зазначив Володимир Мовчан.
Борошномельний завод працює вже місяць, але нещодавно вирішили публічно представити його представникам аграрного сектору Черкащини і України в цілому. З вигляду це велика металева споруда, а зсередини сучасний завод з новітнім обладнанням та облаштований за європейськими стандартами.
Потужна соціальна складова по розвитку місцевих територій, де працює завод, справді варта уваги. Так, придбано 21 будинок для людей, що працюють на виробництві. Двома автобусами підвозяться на завод працівники.
Бізнес у нас включає і розвиток шкіл, садочків. Коли я приїхав сюди, то в садочку було 3-4 дітей, а сьогодні понад 30. І люди жаліються, що немає вільних місць. Коли я починав будувати садок, всі сміялися. А тепер бракує місць. Ми щось придумаємо обов’язково, – каже меценат і підприємець.