Роль електроенергії в повсякденному житті людей важко переоцінити. Перша електростанція Черкас назавжди увійшла в історію як брама, яка відкрила Черкасам шлях до електрифікації. І хоч з того часу вже багато що змінилось, однак усі фахові електрики та історики пам’ятають, з чого почалось світло у Черкасах. Детальніше на cherkasy.name.
Народження черкаської електроенергії
Історія електроенергії в Черкасах почалась ще за доби Російської імперії. Оскільки місто було частиною російської держави, яка за багатьма параметрами відставала від провідних європейських країн, то Черкаси доволі стрімко модернізовувались на початку XX століття. Цей факт спростовує більшовицький міф, який полягає у тому, що електрифікація настала в наших краях лише з приходом комуністів до влади.
Так, 30 листопада 1912 року Черкаська міська дума (тодішня міська рада) прийняла рішення про будівництво постійної електростанції, що було затверджено вже 20 лютого 1913 року. На той момент це був, дійсно, сміливий крок уперед, що зробило Черкаси першим містом краю, де з’явилась електростанція. З цієї ж станції розпочалось будівництво освітлювальної мережі.
Зведення станції закінчилось 22 грудня 1913 року. Власне, цю дату можна вважати днем заснуванням черкаської електроенергетики. Проєкт станції, а також окреслення бюджету для будівництва здійснив черкаський технік Мізюков. Таким чином міська влада витратила 34,9 тисячі карбованців на зведення центральної будівлі станції та ще 10,3 тисячі карбованців на дерев’яні опори рейок.
Кажучи про обладнання станції, то перші два дизельних генератори працювали з потужністю по 108 кВт кожен з напругою у 220 Вт. За планом також було залишене третє пусте місце для майбутнього нового генератора. При завершенні будівництва довжина електроліній сягала 42,6 кілометра, яка живила 1240 ламп Гефнера. Черкаську мережу поділили на 5 районів, у центрі кожного з яких побудували пункти живлення на дерев’яних опорах. Вулиці старих Черкас освітлювали 7 електричних кіл по 11 ліхтарів у кожному з них.
У 1914 році до мережі електростанції була приєднана Перша міністерська чоловіча гімназія (нині музичне училище імені Гулака-Артемовського). У тому ж році 1 липня в Умані запрацювала дизельна електростанція, що свідчило про поступове поширення сучасних технологій на Черкащині.
Під час Першої світової війни, у 1915 році, міська електроенергія вже стала цілодобовою послугою. Існувала сформована абонентська мережа, яка станом на 1916 рік складалась із 700 споживачів. Така кількість для населення Черкас навіть того часу була доволі малою, але не забуваємо, що це був лише початок черкаської електроенергії. Вартість 1 кВт/годину дорівнювала 30 царським копійкам. Це середня ціна для тих часів. Черкаси входили до Київської губернії у вигляді повітового міста, тому місцева електроенергія залежала від київської влади. За роки Першої світової війни Черкаська електростанція почала занепадати, оскільки через першочергові потреби фронту не вистачало нафти, мастильних матеріалів і запасних частин.
Міжвоєнний період
До 1918 року на електростанції залишився справним лише один дизельний генератор. Дві українсько-більшовицькі війни 1917-1921 років негативно позначились на електромережі міста. Схожа ситуація була з Києвом, який у січні 1918 року обстрілювали більшовицькі війська Муравйова. За відсутності пального на початку 1920-х років електростанції довелося перейти на дрова, користуючись потужністю локомобіля із паровою машиною.
По становленню більшовицького режиму, у 1923 році Черкаську електростанцію довели до ладу. Тепер станція працювала на трьох генераторах. На початку 1920-х років більшовики втілювали в життя ГОЕРЛО – програму з електрифікації. 1925 року у Черкасах був проведений капітальний ремонт електромережі. Окрім того, був електрифікований район Соснівки, до якого протягнули високовольтну лінію. Передусім струм пустили до будинків санаторію. Але це не значить, що більшовицьке керівництво було таким «добрим» і «дбайливим про народ». Аж ніяк ні. Більшовики не відходили від своєї візії, згідно з якою мала статися «світова пролетарська революція», тому для укріплення військово-промислового комплексу потрібна була розвинута електромережа.
У період часткової дипломатичної ізоляції СРСР мав тісні військово-технічні та економічні зв’язки з переможеною Німеччиною, з якої після Першої світової війни держави Антанти зробили своєрідним цапом-відбувайлом, покладаючи усю провину за початок війни саме на німців. У 1924 році Берлін і Москва підписали Рапалльський договір, за яким Німеччина визнавала більшовицьку націоналізацію її підприємства в колишній Російській імперії, а Москва зі свого боку допомогла німцям готувати кадрових льотчиків, танкістів і офіцерів. На тлі значного поліпшення відносин між двома країнами німецький капітал отримав стимул більше вкладатись у розвиток енергетичної інфраструктури тодішньої радянської України.
Так, у 1927 році на Черкаську електростанцію надійшов новий дизельний генератор німецької фірми «Крупп» потужністю в 300 кВт. Також не відставав і бельгійський капітал, який інвестував у кабельні лінії потужністю у 3000 В. Генератори постійного струму №2 і №3 були демонтовані, натомість введені в експлуатацію дизельні генератори харківського заводу «Двигун революції». Станом на 1929 рік у Черкасах діяла модернізована електромережа з 22 кілометрів кабельних ліній. Сумарна потужність мережі складала 1150 кВт. Вулиці Черкас освітлювали понад 400 ліхтарів.
Друга світова війна
Під час відступу радянських військ з міста обладнання електростанції частково було демонтоване, а частину будівлі станції підірвали. Більшість спеціалістів і кадрових робітників евакуювались у тилові районі. Після вигнання німецьких окупантів у грудні 1943 року більшовики одразу взялись за відновлення роботи електростанції.
Вже у березні 1944 року вдалося відновити живлення першого генератора, і місто, хоч і частково, але отримало електрику. А трохи менш ніж за пів року, у липні, електростанція почала свою роботу по першій черзі. Наприкінці 1944 року був відновлений другий генератор потужністю 340 кВт, а у 1945 році були привезені ще два генератори американського і британського виробництва потужністю у 320 і 420 кВт відповідно. США і Британія були союзниками СРСР, якому надавалась уся можлива допомога по програмі «Ленд-лізу».
Повоєнна епоха
Повоєнний період позначився якісно новим етапом розвитку електромережі Черкас. Станом на 1948 рік мережа складалась із 16 трансформаторних підстанцій, 35 кілометрів низьковольтних і 16 кілометрів високовольтних повітряних мереж. Ще 40 кілометрів припадало на тритисячівольтні кабелі. Наприкінці 1953 року електростанція одержала британський двигун «Національ» з генератором у 315 кВт, через який довелося збільшити приміщення станції на 10 метрів. У 1950-х роках дизельна електростанція із загальною потужністю в 3600 кВт/годину забезпечувала струмом 4400 житлових будинків.
Хоч Черкаської області ще не існувало, але передумови цієї події давали про себе знати. У 1949 році був організований енергозбут Черкаської електростанції, який очолив Суботін, а у 1954 – Черкаська обласна контора «Сільелектро». На кінець 1940-х років бригада обслуговування електричних мереж складалась з 6 монтерів, 6 чергових дизельного цеху і 4 чергових електроцеху. Протягом 1956 року було вдосконалено міську електромережу, з якою з’єднали будівельний майданчик заводу штучного волокна.
Між 1944 та 1949 роками директорами електростанції почергово були Харченко та Зубицький. З квітня 1949 року станцією завідував Мільруда. Після реорганізації станції у 1960 році її директором став Мільруд. 1961 року директором станції призначили Кочеткова. З 14 серпня 1973 року директором був Кононенко, а вже з 10 листопада – Алєксєєв.
У липні 1957 року станція підпорядковувалася управлінню електричного господарства «Київенерго». Рівно через 3 роки електростанція відійшла в підпорядкування Електромеханічній раді Черкаського економічного району. 17 жовтня було створено «Черкаські електромережі», які в майбутньому стануть «Черкасиобленерго». Масштабні зміни відбулись так стрімко, що на усе це банально не вистачало ресурсів. Як тільки виникли «Черкаські електромережі», стало бракувати вугілля і води для подальшої роботи, тому доводилось знижувати навантаження, через що страждала напруга. Між 1961 та 1964 роки існувала своя місцева адміністративна структура – Черкаське районне електричне управління, якому підпорядкували станцію. Однак 1964 року черкаську структуру було вирішено ліквідувати, а станцію – підпорядкувати Київському районному електричному управлінню.
Сучасність
Після відновлення незалежності України «Черкаські електромережі» 1994 року переоформились у Державне електропостачальне підприємство «Черкасиобленерго». 1999 року підприємство було приватизоване, після чого організація стала називатись Відкритим акціонерним товариством «Черкасиобленерго». У 2011 році, відповідно до вимог законодавства, ВАТ стало ПАТ – Публічним акціонерним товариством. Управління «Черкасиобленерго» знаходиться за тією ж адресою, що і стара будівля Черкаської електростанції, що доволі символічно. У колишньому комплексі, де була збудована перша електростанція, нині знаходиться електроремонтний цех.
Джерела:
- https://cherkasyoblenergo.com/static/8-stanovlennya-energetiki-na-cherkashhini
- https://dzvin.media/news/istoriya-stvorennya-cherkaskogo-miskogo-rajonu-elektrychnyh-merezh-foto
- https://provce.ck.ua/persha-elektrychna-lampochka-v-oblasti-zasyayala-v-cherkasah/
https://cherkasyoblenergo.com/static/39-ye-u-energetiki-pochatok - https://cherkasyoblenergo.com/static/2223-storja-stvorennja-cherkaskogo-mskogo-rajonu-elektrichnih-merezh
- https://archive.od.gov.ua/wp-content/old-files/PUBLIC/books/2016_ais-2/2016_ais-2_0140-0144.pdf
- https://eprints.cdu.edu.ua/453/1/91a15ec1-b93d-4e6a-9299-118ac1cd518f.pdf
- http://cprpp.ck.sch.in.ua/Files/downloads/МОЯ20ЧЕРКАЩИНА20навчально-методичний20посібник.pdf
- http://cprpp.ck.sch.in.ua/Files/downloads/Черкаси20історія20і20сучасність.pdf