У селі Коржова – на річці Ятрань знаходиться один із найстаріших водяних млинів області, які збереглися до наших часів. Це головна пам’ятка села, яка приваблює туристів, адже в Україні це єдиний млин на гідротурбінах, який діє донині. Більше на cherkasy.name.
Історія будівництва
Село у ті далекі часи належало польському магнату Олександру Потоцькому. У 1825 році він продав його Михайлу Рафаловичу, який почав активно розбудовувати місцеву інфраструктуру.
Поміщик побудував мости через річки Ревуха та Ятрань. Завдяки йому було створено працюючий до нині млин. Для будівництва млина було залучено місцевих кріпаків. Керували роботами та створювали проєкт німецькі та польські спеціалісти.
Для будівництва млина потрібно було змінити русло річки Ятрань. З цією метою проклали нове річище та пустили потік води на гідротурбіну. Старе русло перекрили 100-метровою греблею. Це призвело до того, що поряд сформувався став. Для утримання води у ставку побудували високі стіни з граніту поруч з мостами. На той час млин був оснащений найновішим австрійським обладнанням.
Рафалович також побудував міст над Млинівкою та панський палац. Млин приносив хороший дохід та був високопродуктивним. Поміщик закуповував зерно у місцевих жителів, та перемелював його у борошно. Готову продукцію Рафалович продавав у Варшаві. Високу продуктивність млина забезпечували 12 станків вальців.
З часом онук Михайла Рафаловича Володимир Підгорський доповнив млин новими будівлями, встановив парову машину. Це дозволило покращити продуктивність та збільшити виробництво. Млин передавався спадкоємцям Михайла Рафаловича у спадщину.
Через майже 100 років після побудови він згорів у 1917 році – напередодні жовтневої революції. Говорять, що підпалив млин сам власник. Правнук Рафаловича Владислав Підгорський застрахував млин. Він вирішив отримати страхові кошти та підмовив мельника за винагороду влаштувати підпал.
Отримавши грошову компенсацію він продав млин. Таким чином млин перейшов у власність Грабовецького, який зайнявся відновленням спалених будівель та приміщень. Він знову все відбудував та продовжив виробництво.
У радянські часи млином користувався колгосп, оскільки він перейшов у власність колективного господарства. Під час Другої світової війни у 1944 році німецькі загарбники хотіли підірвати млин, але місцеві мешканці виступили проти цього рішення та змогли відстояти споруду.
Цей млин був годувальником для мешканців навколишніх сіл. Молоти зерно до нього приїжджали навіть жителі інших, що межують з Черкаською, областей.
Сучасний стан млина
У наш час млин перейшов у приватну власність до підприємця з села Віктора Халахура. Він знову відновив та запустив млин у роботу.
Механізм млина за 200 років майже не змінився, не дивлячись на реконструкції. Зерно перемелюється таким самим чином, як це робили наші предки. Протягом останніх років саме унікальність цього млина приваблює туристів, які подорожують Уманщиною, відвідати село Коржова. Вони приїжджають аби відчути особливий колорит села минулих століть.
У 2009 році, коли власником виробництва став Віктор Халахур. Він оновив обладнання, а водяну турбіну залишив, адже вона функціонує ефективно і в наш час. Поступово він покращив та розширив виробництво.
Коржівський водяний млин – досить цікава культурно-історична пам’ятка. На другому поверсі будівлі створено невеликий музей, у якому відвідувачі можуть побачити побутові речі минулих часів: різноманітні глечики, жорна та корзини тощо. Подорожуючи Уманщиною можна заглянути у цю місцину та насолодитися Коржівськими краєвидами. Варто заздалегідь зателефонувати й дізнатися години роботи млина.