Багато людей любить вино. Саме цей напій у багатьох асоціюється із заможним стилем життя, аристократизмом і шляхетною кулінарією. Дехто полюбляє вино як елемент святкового столу, але знаходяться і справжні фанати винної справи, які виготовляють напої власного виробництва і прославляють Черкащину як край українського виноробства. Детальніше на cherkasy.name.
Ранні відомості
Винокуріння знайоме Черкащині ще з часів козаччини – з XVII-XVIII століть. Зокрема, вино могли придбати ченці Мошногірського монастиря, який торгував тоді із Запорозькою Січчю. Грона винограду здобули своє місце навіть у візерунках традиційної черкаської вишиванки.
Після встановлення кріпацтва на українських землях винокуріння на себе перебрали українські та російські поміщики. Наприклад, коли у 1826 році економії Черкаського повіту перейшли у володіння Воронцових, утворивши таким чином Мошно-Городищенський маєток, новий господар князь Семен Воронцов побудував Мошенський винокурний завод. У цьому ж маєтку у 1894 році в Олександрівці був зведений винокурний завод. Якщо казати про економічний розвиток маєтку графів Бобринських, то наприкінці XIX століття у Смілі працювали два винокурних заводи, які належали місцевим підприємцям.
На початку XX століття Черкащина являла собою важливий транзитний пункт для транспортування вина. Так, у 1905 році у Черкасах була зведена будівля казенного винного складу, де переробляли, розливали та зберігали алкогольні напої. Черкаський винний склад реалізував продукцію через 68 магазинів-лавок. Що цікаво, на черкаському складі зберігалась також горілка, яку називали «пшеничним вином». Персонал винного складу займався очищенням спиртних напоїв від токсичних речовин. Таким чином виноробство на Черкащині існувала та активно розвивалась ще з часів Російської імперії.
Радянський період
Черкащина могла похизуватись якісними винними продуктами. Черкаське виноробство зазнало великого підйому за радянських часів, починаючи з післявоєнного періоду. Але оскільки виноград був не зовсім пристосований до клімату Середньої Наддніпрянщини, то на Черкащині робили вина з інших ягід та фруктових плодів, як-от яблука чи вишні. У результаті виходило плодово-ягідне вино – простіший за виробництвом, але не менш смачний напій. Через простоту технології виготовлення і використання майже усіх видів фруктів виноробні підприємства працювали у кожному колгоспі Черкаської області.
Одним з найбільш передових колгоспів в Україні був колгосп імені Тараса Шевченка, що у Городищі. Колгосп існував з 1950 року, даючи високі врожаї. За головування у колгоспі Івана Панасенка виноробка у Городищі приємно вразила публіку. По-перше, технологія виноробки дозволяла поставити виготовлення вина на конвеєр. Напій робився з яблук, які подрібнювались і складали у мішковини, після чого видавлювали пресом. Сік стікав у 200-літрову дерев’яну діжку, куди додавали 50 кілограмів цукру (250 грамів на 1 літр) і винні дріжджі. Після щільно закривали кришкою з водяним затвором, і так залишали діжку на 2 місяці.
Хоч бродіння тривало всього 2 місяці, але на дозрівання вина виділяли ще 2 роки. Діжки у цей час зберігались у підвалах колгоспу. Також діяла автоматична лінія розливу, після чого вино закорковували у пляшках. Колгосп міг покластись на співпрацю з Мліївською садстанцією, де працювали фахівці садівної справи.
Яблучне вино, яке мало міцність у 14 градусів і називалось просто «Плодоягідне», продавалось не лише в Україні, а й у Росії, де напій можна було придбати за 1 рубль 80 копійок. У той самий час в Україні «Плодоягідне» продавали всього за 90 копійок. Звісно, обидві країни складали тоді одну державу, – СРСР – однак все ж успіх продажу багато говорить про популярність вина з Черкащини. Для комуністичних чиновників і важливих гостей окремо виготовлялось вино зі смородини, що свідчить про великий соціальний розрив між «народними масами» і «передовим загоном пролетаріату», як тоді себе любила називати комуністична номенклатура.
Не менш важливим центром винного виробництва на Черкащині був Мліївський садінститут. Працівники цієї установи доглядали за десятками різних сортів яблук і ягід, з яких виготовлялося не менш чудове вино. Вина виходили солодкими та напівсолодкими, при чому у величезних обсягах – до 200 тонн щороку. Такого результату інститут зміг досягти завдяки довгій і кропіткій роботі Василя Кравченка, який завідував тутешньою виноробкою. Працював Василь Кравченко над винною справою з 1947 по 1989 рік.
Інститут мав при запасі великі діжки об’ємом у 500 та 600 літрів, які дозволяли зберігати більше вина. Інститутське вино було різноманітним – близько півтора десятка плодово-ягідних видів. Усе це добро також швидко розходилось по всьому Радянському Союзу, починаючи від Києва і закінчуючи Уралом. Відомо, що вино Мліївського садінституту потрапив навіть до алкогольного асортименту центрального комітету компартії України.
Ще одним вагомим центром виробництва вина було село Валява, де знаходився колгосп «Перемога». Тут мешканці могли пишатися цілим винним заводом, на якому працювало 50 осіб. Завод давав країні по 5 вагонів натурального вина міцністю в 12 градусів. Виготовлення вина координувала Ніна Дзюбенко, яка перед тим проходила стажування у Німеччині в галузі переробної промисловості. Завдяки її керівництву завод давав мільйонні прибутки, а українцям – добре черкаське вино.
Сучасний етап
Промислове виноробство на Черкащині стало занепадати з середини 1980-х років, коли у 1985 році політикою Михайла Горбачова була запроваджена антиалкогольна кампанія. Під час неї було знищено 30% усіх виноградних насаджень України.
Економічна криза і дефіцит, спричинений неефективністю розподілу ресурсів всередині державою, падінням цін на нафту та санкціями з боку США, в сукупності зупинили розвиток винної промисловості у краї. Деякі виноробні перетворили на підприємства інших типів, як-от пилорами тощо.
Зірки виноробства Черкащини
Після довгих років з моменту відродження незалежності України у Черкаській області почало поступово відновлюватись виноробство. Найбільш визначною постаттю зі світу виноробства Черкащини є Сергій Коваленко, який родом з Умані. У чоловіка давно з’явилась мрія придбати свою ділянку землі, дім та сад біля нього. Після 28 років служби в армії Сергій Коваленко зміг придбати усе те, про що він мріяв, і навіть більше!
Так сталося, що Сергій Коваленко здобув славу за те, про що він ніколи не думав – за авторське вино. Одне з найкращих в Україні, між іншим. Якось, коли Сергій шукав в Інтернеті поради стосовно садівництва, майбутній винар наткнувся на інформацію про столовий виноград. Вперше у господарстві Сергія Коваленка з’явились 15 саджанців винограду, а згодом це число перевалило за 100. Коли садівник зрозумів, що винограду стало забагато, і його нікуди дівати, то став думати, що робити з такими обсягами плодів. Так з’явилась ідея робити з надлишкового винограду домашнє вино, яке стало особистим брендом Сергія.
З того часу Сергій ретельно доглядає за виноградником. Уманщина доволі непогане місце для вирощування винограду, оскільки цьому сприяють лесові породи ґрунтів і щораз спекотніше літо. Вже у 2015 році з’явилась марка «Дім вина KSV». З виноробні Сергія Коваленка вийшло чимало пляшок з різними видами вин. Найкращі вина Сергія це «Уманське» (десертне і сухе), «Michel» (червоне сухе), «Leo» та «Love story» (десертне). У 2019 році «Мерло» було представленим на V Всеукраїнському дегустаційному конкурсі «Сорт і теруар. Мікровиноробство», яке надало напою Сергія Коваленка звання «Найкращого рожевого сухого вина України 2019». «Love story» у 2020 році було визнане як найкраще вино в Україні на VI Всеукраїнському дегустаційному конкурсі.
Наступною зіркою виробництва домашнього вина є Ігор Максименко, також уродженець Умані. Ігор захоплювався виноробством як хобі з 2013 року, а з 2015 став експериментувати з крафтовим вином, виготовленого у домашніх умовах. Незабаром Ігор Максименко почав свою власну марку авторського вина «Uman Winery». За приклад найкращого напою Ігор Максименко вважав вино, зроблене з сорту Одеського Чорного винограду, який раніше був виведений селекціонерами з Інституту імені Таїрова.
Ігор застосував грузинську технологію, яка передбачає настоювання і бродіння винограду на гілочках та з вичавкою. На думку Ігоря Максименка, вироблення вина – це справжнє мистецтво. Це як малювати картину, коли у людини є полотно, ідея і фарби, однак самої картини ще не існує. Аналогічно й з виноробством: є виноград і базове вино, однак до хорошого результату ще треба дійти. «Гарне вино – це картина, яку майстер писав впродовж пів року чи рік», – сказав Ігор Максименко.
Винороб відвідував багато тренінгів та винних виставок, на яких збиралися кращі винороби з усієї України. Ігор брав участь у Всеукраїнських дегустаційних форумах, одне з яких виграв з номінацією «Найкращого червоного сухого вина» 2019 року. Завдяки невтомній праці Ігор Максименко досяг визнання і здобув низку номінацій. Його виноробня «Uman Winery» отримала номінацію «Wine Travel Awards» 2021-2022 років.
Є й звичайні любителі вина, які показують власні доробки. Так, Володимир Брус з Золотоніського району разом зі своєю родиною мають виноробне господарство. Володимир у домашніх умовах крафтить малинове вино, рецептом якого він поділився на своєму Youtube-каналі.
Джерела:
- https://web.archive.org/web/20220710024556/https://cherkasy24.info/21666-na-gorodischin-tezh-kolis-viroblyali-vino-krayeznavec.html
- https://suspilne.media/cherkasy/959255-kolis-tam-zberigali-vino-a-nini-navcaut-studentiv-istoria-odnogo-budinku-v-cerkasah/
- https://drinks.ua/news/8-kraftovih-vinoroben-shho-uvijshli-do-wta-gajd-ukraina/
- https://dzvin.media/news/umanskyj-vynorob-rozpoviv-yake-vyno-mozhna-nazvaty-kraftovym-i-yak-jogo-pravylno-smakuvaty/
- https://18000.com.ua/strichka-novin/v-umani-veteran-zbrojnix-sil-vigotovlyaye-vino/
- http://www.jagodnik.info/bloger-z-cherkashhyny-vygotovlyaye-kraftove-malynove-vyno/
- https://www.facebook.com/photo.php?fbid=784205145814531&id=343464226555294&set=a.343466519888398
- http://cprpp.ck.sch.in.ua/Files/downloads/МОЯ20ЧЕРКАЩИНА20навчально-методичний20посібник.pdf
- http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?I21DBN=EJRN&P21DBN=EJRN&S21REF=10&S21CNR=20&S21STN=1&S21FMT=ASP_meta&C21COM=S&2_S21P03=IDP=&2_S21STR=xix_2007_14_97