Черкащина налічує 825 сільських населених пунктів. Кожен з них по-своєму привабливий та цікавий. Ми підготували добірку найколоритніших сіл на Черкащині, які багато з читачів забажають відвідати. Більше на cherkasy.name.
Мельники – центр сільської ради Чигирійського району
Ця територія заселена давно. За даними експертів-істориків тут було виявлено кургани ранньої скіфської пори.
У XI столітті у селі було зведено Мотронінський монастир, який також служив і фортецею, обороняючи поселення від монголо-татарської навали. До речі, оборонні вали збереглися до сьогодення.
В історичних джерелах перші згадки про село Мельники датовані 1629 роком. Народні оповіді свідчать, що називалося село так тому, що місцеві жителі ставили на річці водяні млини.
Протягом багатьох років селяни займалися тут хліборобством, гончарною справою, випалюванням цегли та іншими ремеслами.
1775 року парафіяни звели в селі дерев’яну церкву.
Мельники поступово зростали та розвивалися. 1808 року тут збудували парову та винокурню, а 1837 року в селі з’явився скляний завод.
У 1861 році поселення вже мало церковнопарафіяльну школу.
У період Другої світової війни Мельники опинилися під німецькою окупацією. Тоді загарбники зруйнували будівлю Мотронінського монастиря та пограбували село. Багато місцевих жителів загинули на фронті.
Але після визволення Мельники відродилися.
Сучасне село – це розвинутий та дуже мальовничий край. Тут є загальноосвітня школа, магазини, бібліотека, сільський клуб та багато іншого.
Найпопулярніший туристичний об’єкт – це, зрозуміло, Мотронинський монастир. З Мельників до нього веде дуже гарна стежка, що нагадує гірський серпантин.
Вергуни – центр сільської ради Вергунівського району
Село, що розташувалося на річці Тясмин, може похвалитися дуже гарною природою.
Історія його існування починається з кінця XVI століття. Однак за часів німецької окупації Вергуни були практично повністю знищені.
Гості села поспішають побачити тут насамперед Обеліск Слави.
Багатьом знайомі Вергуни завдяки опублікованій книзі спогадів про трагічну історію села Семена Митрофановича Старова. Видатний уродженець Вергунів описав страшні події під час війни та голодомору. Книжка опублікована навіть англійською мовою.
Поряд з місцевістю розташований ліс, що додає їй чарівності.
Завдяки своїй близькості до Черкас село досить жваве і густо заселене.
Байбузи – центр сільської ради Байбузівського району
Затишне село розташоване на березі річки Вільшанка.
Існує кілька версій появи назви населеного пункту. За однією з них, «Байбузи» – найменування татарського походження. Історія свідчить, що місцевість населяли татари, які готували свій улюблений напій із проса – бузу. Так і з’явилася назва.
Друга версія говорить, що на цій території раніше розміщувався хутір мешканця, на прізвище Байбуза.
Точна дата його появи невідома. Проте археологічні знахідки ведуть до періоду Київської Русі.
А перші письмові згадки про село Байбузи говорять про 1656 рік і визвольну війну під керівництвом Богдана Хмельницького.
Байбузівські козаки брали участь у цій війні. У 1900 роках основним ремеслом місцевих жителів було ткацтво. На той час у селі збудували нову церкву. Друга Світова війна принесла велике лихо – було зруйновано більшість будівель, спалено хутір, знищено школу.
Період справжнього прориву у процесі розвитку села – це 70-ті роки. Тоді було зведено міст через Вільшанку, проведено газ, заасфальтовано головну дорогу. Байбузи ставали дедалі комфортнішими для життя.
Територіально село розташовується на рівнині, що утворилася після осушення болота. Поблизу Байбуз тягнеться лісистий гірський хребет. Мальовничі природні види радують погляд як місцевих, так й приїжджих.
Водяники – центр сільської ради Звенигородського району
Село розкинулося у центральній частині Черкаської області. Його історія давня та дуже цікава. Починається вона ще з епохи трипільської культури. У різні періоди Водяники входили до складу Князівства Литовського, Речі Посполитої, Гетьманщини.
Ну а сучасні Водяники – це відомий на всю Україну центр гірськолижного відпочинку.
Завдяки популярному курорту щороку сюди приїжджає велика кількість туристів. Відкрився курорт у 2009 році.
На території відтворено автентичну обстановку – дерев’яну архітектуру з великим млином.
Але не гірськолижним центром єдиним: Водяники можуть також похвалитися великим заводом із глибокого заморожування ягід та великим вівчарським господарством.
Є тут ще військові меморіали. Саме у Водяниках розташована могила лейтенанта Вахтанга Чиковані, який загинув під час захисту села від німецьких загарбників.
Легедзіно – центр сільської ради Тальнівського району
На околицях Легедзіно розташувалися найбільші в регіоні поселення землеробської трипільської культури. Між селами Легедзіно та Тальянка тоді розмістилося селище площею 450 гектарів. По суті, на той час це було найбільше поселення на планеті, в якому могло жити близько 10 тисяч людей.
Тепер село – привабливе туристичне місце, що відоме на всю країну.
Головна особливість місцевості – це історико-культурний заповідник «Трипільська культура». Тут реконструйовано будови трипільців. У заповіднику відбуваються фольклорні фестивалі, тематичні свята та наукові заходи. За духом України та пізнанням її історії їдуть сюди.
Також тут розташований пам’ятник героям-прикордонникам та службовим собакам.
У Легедзіно діє сільська народна кіностудія «Мальва». Аналогів їй немає в Україні. Тут знімають художнє кіно, а в головних ролях – місцеві селяни.
2009 року кіностудію відвідала американська художниця та режисер Наомі Умань, що принесло селу популярність не лише в Україні, але й за її межами.
Драбівці – центр сільської ради Золотоніського району
Засновані Драбівці були у другій половині XVII століття.
1920 року тут створено Міську раду.
Це село, що любить молодь. Тут працює Молодіжна рада, яка усіляко сприяє розвитку Драбівців.
Для молодого покоління доступні школа, клуб, розважальні міста та навчальні курси.
Одна з цінностей поселення – старовинна дерев’яна Свято-Троїцька церква. Будова XVIII століття вважається пам’яткою національного значення.
Напрям місцевого господарства – це обробка зерна та тваринництво.
Тут є усе необхідно для життя, освіти й розваг: школа, лікарня, бібліотека, будинок культури, пологовий будинок, відділення зв’язку, крамниці тощо.
Мальовнича територія та комфортні умови роблять Драбівці як привабливою туристичною локацією, так і бажаним місцем проживання.
Прохорівка – центр сільської ради Канівського району
Яскраве село розтягнулося між Дніпром та густим сосновим лісом. Таке розташування надає особливого шарму та привабливості. А тутешньої екології можна лише позаздрити.
Тут гостей зустрічає безліч визначних пам’яток. Наприклад, парк садиби Максимович – одне з найулюбленіших місць для піших прогулянок багатьох місцевих.
У селі можна знайти чудові пляжі, бази відпочинку з гарним сервісом. Зважаючи на всі ці факти, сюди люблять приїжджати у відпустку мешканці столиці.
Українські села – абсолютно особливі місця з унікальною атмосферою. Тут поєднуються різні чинники, які й надають їм цієї особливості: приголомшлива природа, стародавня історія та менталітет місцевих жителів.