Дуби, завдяки своїй величі та здатності довго жити, стали безперечними лідерами серед відомих дерев нашого регіону. Віковим деревам, що зростають в історичних місцях, українці звикли давати імена. Такі імена, щоб ніколи, ні за яких обставин, не забувалась минувшина, щоб кожен чоловік, проходячи мимо, міг зняти шапку і пом’янути героя давнини. Про що ж «розповідають» нам ці свідки історії? Дізнайтеся на cherkasy.name.
Гайдамацькі дуби
Тисячолітній дуб Максима Залізняка на Чигиринщині та його молодший Уманський побратим – дуб Івана Гонти у Грековому лісі, кожен зі свого пагорба, спостерігали за ходом козацько-селянського визвольного повстання Коліївщина. З Холодного яру загін повстанців під керівництвом Залізняка, здобуваючи на своєму путі перемоги в містах і селах, наближався до добре укріпленої Уманської фортеці.
На Івані Гонту, як довірену особу магната Францішика Селезія Потоцького, польська шляхта покладала чималі надії, пов’язані з обороною міста. Та той надав перевагу не власному благополуччю, а інтересам рідного народу та перейшов зі своїми вояками на бік повстанців. Об’єднане військо спочатку вщент розбило укріплений польський табір у Грековому лісі, а потім зайняло Умань. Потому розповідали, що Гонта врятував у місті чимало польських та єврейських жінок та дітей.
Історичні джерела свідчать, що після цього гайдамаки стали табором за мурами міста. Народні ж перекази додають: обрали саме те місце в Грековому лісі, де відомий нам дуб міг стати свідком козацької ради.
Всім українцям варто пам’ятати, що 22 червня – це не лише дата початку війни між СРСР та фашистською Німеччиною. У це самий день 1678 року під Уманню було проголошено відновлення Гетьманщини та призначено на найвищу посаду Максима Залізняка.
Минуло ще два десятиліття, і син Селезія Потоцького Станіслав Щесний розпочав будівництво парку для своєї коханої Софії. Неподалік від Гонтиного дуба звели Китайську альтанку.
Дуби Шевченка
Їх на Україні не один і не два. Дуби, присвячені великому генію є не лише на Черкащині, а й у Києві, на Полтавщині та Тернопільщині. Завітаємо у гості до Шевченківських дерев нашої області.
Ровесник дуба Залізняка зростає в околицях села Будище на Звенигородщині. Він пам’ятає юного Тараса, який служив козачком у маєтку пана Енгельгарда. Десь тут починався шлях Шевченка до Литовської столиці Вільно. Це був шлях до такого жаданого навчання мистецтва живопису, а ще – до першого палкого кохання.
Влітку 2021 року дуб сильно постраждав від бурі, втративши найбільшу із чотирьох основних гілок. Всього в околицях села Кобзареве ім’я мають три дуби віком 900-1000 років.
Розлогий 600-річний дуб на Михайловій горі в селі Прохорівка нині Черкаського району названий так на честь відвідин Шевченком садиби Михайла Максимовича у червні 1859 року. Кажуть, саме під його кроною написані останні рядки поеми «Марія».
«Закоханий» дуб
Вік наступного нашого героя лише близько 80 років. Але він уже має власну цікаву історію. Молоде дерево дуба звичайного поблизу села Мошни «прийняло» між своє коріння дрібну насінину вільхи чорної. На вологому ґрунті вона проросла впритул до дубового стовбура, так що два дерева навіки міцно з’єдналися між собою. Схоже на палкі обійми двох закоханих.
А що розташоване подвійне дерево недалеко від обласного центру, то сюди часто приїздять пари молодят. І охрестили це диво природи «деревом кохання».
Вільха у наших лісах зазвичай добре сусідить з дубами. Міцне дубове дерево має глибокий стрижневий корінь і під час буревіїв зможе підтримувати свою подругу, коріння якої розташоване близько до поверхні. Рослини вільхи чорної живуть максимально до 300 років, дуби – більш як тисячу.
«Дуб здатний піднятися вище од вільхи. Він любить бути «у шубі, але без шапки», тобто прекрасно себе почуває в оточенні нижчих дерев, якщо на верхівку вільно потрапляють сонячні промені. Вільха ж значно швидша у рості», – пояснює кандидат біологічних наук Олена Білик.
Чи зможе дуб сприяти довшому віку сусідки, чи, навпаки, вона нашкодить йому своєю тінню, – покаже час. А поки романтичні серця насолоджуються чудернацьким виглядом дерев та їх «історією кохання».
